15.Лют.2023
Про пам’ять у дітей дошкільного віку, частина перша.
Найближчим часом на сайті буде викладена авторська серія статей з інформацією про такий важливий елемент психіки людини, як пам’ять. Про її особливості, якісні й кількісні зміни, та розвиток у дітей дошкільного віку.
«Пам’ять – психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.»
Уявлення, в яких людина пізнає навколишню дійсність, зазвичай не зникають безслідно. Вони закріплюються, зберігаються і відтворюються надалі у формі пізнавання бачених нами предметів, спогадів про пережите, пригадуванні минулого і т.д. Це все можливо завдяки найдовговічнішому з усіх психічних процесів — пам’яті.
С.Л. Рубінштейн, у своїй фундаментальній праці “Загальна психологія”, сказав:
«Коли вранці, прокидаючись у себе в кімнаті, я відкриваю очі, я зазвичай знаю, пам’ятаю, де я знаходжусь; точно так само, коли потім я приходжу в інститут, до себе в кабінет або в аудиторію, де я зазвичай читаю лекції, я знаю, як я сюди потрапив, і пам’ятаю, де я перебуваю.
Порушення пам’яті там, де воно трапляється, представляє серйозне порушення свідомого життя особистості, що виражає глибокий її розпад.»
Пам’ять визначає людину як конкретну істоту, взяту в аспекті її соціальних та індивідуальних характеристик. Пам’ять о життєвому шляху є поєднанням відношення часу до простору взятому у конкретному відрізку. Ніщо інше, як пам’ять, рятує людей від забуття та відчуження від об’єктивної реальності. Це одночасно стійкий та мінливий психічний процес, його стійкість проявляєтся у збереженні інформації на протязі багатьох років життя, а мінливість — у зміненні та розвитку разом з дорослішанням людини.
Актуальність даної теми зумовлена тим, що у дитинстві в нас переважає образна пам’ять, але з послідуючим розвитком її істотне значення втрачається, уступаючи місце словесно-логічному запам’ятовуванню. Основа цього процесу лежить у включенні інтелектуальної активності дитини у виконувану діяльність, що зумовлює свідоме сприйняття матеріалу. Тобто, висока продуктівность цього виду запам’ятовування, буде залежити від свідомої залученості у сам процес діяльності.
Основні процеси пам’яті — це запам’ятовування, зберігання, відтворення, впізнавання, згадування і забуття.
Запам’ятовуввання — це процес пам’яті, за допомогою якого відбувається засвоєння слідів пам’яті, введення нових елементів відчуттів, сприйняття, мислення або переживання в систему асоціатівних зв’язків. Основу запам’ятовування становить зв’язок матеріалу з сенсом в одне ціле. Встановлення смислових зв’язків — результат роботи мислення над змістом матеріалу, що запам’ятовується.
Запам’ятовування буває усвідомленим(цілеспрямованим) або неусвідомленим(мимовільне запам’ятовування). Запам’ятовуванню допомагають: свіжа голова, емоційне забарвлення події, позитивний емоційний фон, прагнення та бажання запам’ятати. Принаймні, коли не хочеться запам’ятовувати, зазвичай нічого і не запам’ятовується. Найкраще запам’ятовується початок і кінець. Закон «місця в серії» свідчить, що в будь-якій послідовності найлегше запам’ятовується її початок, потім кінець, а найбільш важко — частина, що знаходиться між серединою і кінцем. Ефект місця в серії виявляється при виконанні будь-якого завдання такого роду — від запам’ятовування телефоноого номера до заучування вірша.
Зберігання — процес накопичення матеріалу в структурі пам’яті, що включає його переробку і засвоєння. Збереження досвіду дає можливість для навчання людини, розвитку її перцептивних процесів, мислення й мови.
Відтворення і впізнавання — процес актуалізації елементів минулого досвіду(образів, думок, почуттів, рухів). Звичайною формою відтворення є впізнавання — впізнання сприйнятого об’єкта чи явища, як уже відомого по минулому досвіду, встановлення подібностей між об’єктом та уявленням в пам’яті. Відтворення буває довільним і мимовільним.
Якщо в процесі відтворення виникають труднощі, то йде процес пригадування: відбір елементів потрібних з точки зору необхідної задачі. Відтворена інформація не є точною копією того, що відображене в пам’яті. Інформація завжди перетворюється, перебудовується.
Забуття — втрата можливості відтворення, а іноді навіть впізнавання раніше запам’ятовуваного. Найбільш часто забувається те, що має мале значення для індивіда. Забуття може бути частковим(відтворене не повністю, або з помилкою) і повним(неможливість відтворення і впізнавання). Виділяють тимчасове і тривале забуття.
Забуття може бути природним процесом, і тоді забувається насамперед те, про що ми не думаємо і те, що погано запам’ятали. Як правило, забувається все те, про що ми думаємо перед сном. З іншого боку, сон добре стирає погані спогади. «Ранок вечора мудріший».
Забуття може бути наслідком психологічних проблем, у тому числі наслідком витіснення неприємним подій: у більшість людей неприємні події забуваються швидше, ніж приємні.
Окремі види пам’яті виділяються відповідно до трьох основних критеріїв:
— За методом запам’ятовування:
Мимовільна — інформація запам’ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією.
Довільна — цілеспрямоване заучування за допомогою спеціальних прийомів. Ефективність запам’ятовування залежить від прийомів та цілей запам’ятовування.
-За характером переважаючої психічної діяльності:
Рухова — пам’ять на рухи та їх системи.
Емоційна — пам’ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності.
Емоційна — пам’ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності.
Образна — пам’ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова.
Словесно-логічна — специфічно людська, запам’ятовується думка у формі понять.
-За тривалістю збереження інформації:
Сенсорна — пам’ять триває 0,2-0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні.
Короткочасна — пам’ять забезпечує запам’ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу — від кількох секунд до хвилин.
Довготривала — пам’ять збереження інформації протягом тривалого часу.
Оперативна — пам’ять проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу.
